Авіаносеці

Клас військових кораблів, основною ударною силою яких є палубна авіація.

Авіаносці мають злітно-посадкову палубу й інші засоби забезпечення зльоту й посадки літаків, а також ангари, технічні засоби обслуговування й заправки авіатехніки, засоби керування й забезпечення польотів.

Очолюючи авіаносні ударні групи, авіаносці є високоманевреними бойовими одиницями, що дозволяють швидко концентрувати значні сили в будь-якій частині Світового Океану.



найбільші військові кораблі з коли-небудь побудованих. Сучасний авіаносець має на борту кілька десятків літаків, до яких можуть входити винищувачі, штурмовики, літаки-заправники, літаки далекого радіолокаційного виявлення й управління, протичовнові літаки, розвідувальні літаки й літаки радіоелектронної боротьби. Також авіаносець має у своєму розпорядженні групу вертольотів, до якої входять пошуково-рятувальні, розвідувальні, протичовнові й транспортні машини.

Сучасний авіаносець має потужну енергетичну установку, великий запас авіаційного палива й озброєння, що дозволяє значний час діяти на великій відстані від своїх берегів.

Як завдання визначають: протиповітряну оборону морських з'єднань на марші, протичовнову оборону морських з'єднань, повітряну підтримку сухопутних військ у прибережній зоні, знищення протиповітряної оборони супротивника, забезпечення завоювання переваги в повітрі в заданому районі, знищення кораблів супротивника.

Вартість побудови сучасного авіаносця з ядерною руховою установкою становить близько 4 мільярдів доларів США. Місячні витрати по утриманню авіаносця (без персоналу) становлять понад 10 мільйонів доларів США.

У цей час тільки дев'ять країн мають авіаносці на озброєнні.



КраїнаНа озброєнніБудуєтьсяУсьогоСША 12 1 13
Велика Британія 3 2 5
Італія 2 0 2
Індія 1 2 3
Іспанія 1 1 2
Бразилія 1 0 1
Франція 1 0 1
Росія 1 0 1
Таїланд 1 0 1
Китай 1 0 1












Першими кораблями, що несли авіацію можна фактично назвати аеростатоносці XIX і початку XX століття. У зв'язку з обмеженістю можливостей аеростатів, вони застосовувалися головним чином у розвідувальних цілях (окремі спроби використати аеростати для бомбардувань — важко назвати успішними). Пізніше, багато хто з побудованих на початку XX століття аеростаносців, були переустатковані для носіння гідролітаків.

Розвиток авіації на початку XX століття змусило морські відомства різних країн звернути увагу на можливість застосування літаків у морській військовій справі. Спочатку літаки розглядалися як розвідники, однак незабаром став очевидним потенціал бомбардувальної й торпедоносної авіації.

Загальна концепція авіаносців була запропонована в доповіді військово-морського аташе США у Франції в 1908 році. Більш детально концепція авіаносців була описана в книзі Клемана Андера «L'Aviation Militaire», виданої в 1909 році

Перший зліт з палуби зробив 14 листопада 1910 американець Юджин Б. Елі з борта легкого крейсера «Бірмингем». Це стало можливо завдяки встановленій на носі судна злітній платформі.

Через два місяці, 18 січня 1911 року, він же здійснив посадку на борт броненосного крейсера «Пенсільванія». Спеціально для цього була змонтована дерев'яна злітна палуба, з якої льотчик незабаром після успішної посадки знову злетів.

Першим справжнім авіаносцем (правда несучим гідролітаки) був британський авіаносець HMS Ark Royal, що був прийнятий на озброєння в 1915 році. Корабель брав участь в Першій світовій війні і проводив бомбардування османських позицій.